Уперше я звернувся до Галузевого архіву СБУ за каденції президента Віктора Ющенка з надією більше дізнатися про свого родича – двоюрідного батькового брата Леоніда Шворака, вчителя із с. Вербичне Турійського району, на честь якого отримав своє ім’я Льо́нько. Живим я його побачив, уже так само за каденції Віктора Ющенка: повстанець отримав 20 років неволі, з яких відбув цілих 17.
Та мова йтиме про ближчого нашого сусіда Романюка Федора Дементійовича із села Журавець. Його я запам’ятав, маючи всього 6 років, запам’ятав завдяки своїй пам’яті, якою дивував учителів, а також незвичним прикметам: він приїхав парою світло-рудих коней на якомусь короткому візку, а замість батога мав невеличкого затесаного обрізка. Вдома була тільки бабця, вона й пригостила його вже холодними вареницями…
Авжеж я не пов’язав з тим гостем гнітючої атмосфери, що невдовзі охопить нашу сім’ю: вбито «Сагайдачного». Про деякі важливі таємниці я дізнався вже у 26 років, а ще більше влітку 2018 року з архіву СБУ і поклав собі за обов’язок не дати загубитися в історії пам’яті про мого земляка, провідника ОУН Локачинського, тоді Затурцівського, району «Сагайдачного».
Український історичний та пісенний герой Сагайдачний був надзвичайно шанований у лавах ОУН–УПА. Його ім’я охоче брали за псевдо на різних щаблях організаційних структур. Поширенню сприяло і те, що в ОУН закріпилася традиція, за якою славетне псевдо загиблого переймав його живий послідовник. У Локачинському районі Волинської області, а саме в Губинському лісі, 24.04.1945 року загинув од кулі енкаведиста предтеча «Сагайдачного» Федора Романюка оперативник СБ ОУН «Сагайдачний» М.Гаврильчак.
Журавецький «Сагайдачний» народився 1923 року і загинув 1947 – у досить молодому віці, що характерно для загибелі більшості повстанців. У ще неоцифрованому фонді є докладніша інформація про ту загибель. Лише в одному звіті мовиться, що провідник «Сагайдачний» був убитий «в доме Билейчука», а в наступному документі міститься вже зручніше для каральних органів потрактування «во дворе». Але мешканці села знали навіть подробиці того злочину. Вбивця – дільничний уповноважений РВ МВС «тов.Дековец» – наказав господарям не виходити з хати і не дозволив жодних змін у вікнах, сам заховався за грубою. З тої засідки і випустив автоматну чергу в районного провідника ОУН Федора Романюка.
В деяких матеріалах читач побачить інше місце чи рік народження, ба й загибелі провідника, та, напевне, знає: більша кількість вторинних джерел не завжди є запорукою точності, оскільки помилку можуть користувачі повторювати. Тим-то найбільш об'єктиною інформацією буде ксерокопія першоджерела, яким представлений архівний документ УМДБ, та свідчення тогочасних односельців загиблого.
Та мова йтиме про ближчого нашого сусіда Романюка Федора Дементійовича із села Журавець. Його я запам’ятав, маючи всього 6 років, запам’ятав завдяки своїй пам’яті, якою дивував учителів, а також незвичним прикметам: він приїхав парою світло-рудих коней на якомусь короткому візку, а замість батога мав невеличкого затесаного обрізка. Вдома була тільки бабця, вона й пригостила його вже холодними вареницями…
Авжеж я не пов’язав з тим гостем гнітючої атмосфери, що невдовзі охопить нашу сім’ю: вбито «Сагайдачного». Про деякі важливі таємниці я дізнався вже у 26 років, а ще більше влітку 2018 року з архіву СБУ і поклав собі за обов’язок не дати загубитися в історії пам’яті про мого земляка, провідника ОУН Локачинського, тоді Затурцівського, району «Сагайдачного».
Український історичний та пісенний герой Сагайдачний був надзвичайно шанований у лавах ОУН–УПА. Його ім’я охоче брали за псевдо на різних щаблях організаційних структур. Поширенню сприяло і те, що в ОУН закріпилася традиція, за якою славетне псевдо загиблого переймав його живий послідовник. У Локачинському районі Волинської області, а саме в Губинському лісі, 24.04.1945 року загинув од кулі енкаведиста предтеча «Сагайдачного» Федора Романюка оперативник СБ ОУН «Сагайдачний» М.Гаврильчак.
Журавецький «Сагайдачний» народився 1923 року і загинув 1947 – у досить молодому віці, що характерно для загибелі більшості повстанців. У ще неоцифрованому фонді є докладніша інформація про ту загибель. Лише в одному звіті мовиться, що провідник «Сагайдачний» був убитий «в доме Билейчука», а в наступному документі міститься вже зручніше для каральних органів потрактування «во дворе». Але мешканці села знали навіть подробиці того злочину. Вбивця – дільничний уповноважений РВ МВС «тов.Дековец» – наказав господарям не виходити з хати і не дозволив жодних змін у вікнах, сам заховався за грубою. З тої засідки і випустив автоматну чергу в районного провідника ОУН Федора Романюка.
В деяких матеріалах читач побачить інше місце чи рік народження, ба й загибелі провідника, та, напевне, знає: більша кількість вторинних джерел не завжди є запорукою точності, оскільки помилку можуть користувачі повторювати. Тим-то найбільш об'єктиною інформацією буде ксерокопія першоджерела, яким представлений архівний документ УМДБ, та свідчення тогочасних односельців загиблого.
Автор дослідження і допису письменник-історик Олекса Палійчук.
Немає коментарів:
Дописати коментар