вівторок, 24 жовтня 2017 р.

ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ: ЕКСПЕРТ, АНАЛІТИК



   Олексій Арестович. Одразу виникає асоціативна паралель з Олесем Бердником – таким же ефектним актором у минулому. Олесь Бердник став провідним українським письменником в жанрі наукової фантастики, перед Олексієм Арестовичем відкривається так само безмежне поле для творчої та прикладної діяльності. І йому легше: не знає арештів та концтаборів, не витрачає енергії, часу на боротьбу за елементарні людські свободи.
     Олексій Арестович – ерудит широкого профілю, має прекрасну пам
ять й аналітичний склад розуму. Слухати його цікаво й корисно. …Знову виникає образ Олеся Бердника: той своєю космічною філософією зачаровував цілі аудиторії. Але повернуся до Олексія Арестовича – аналітика нашої сучасності, зокрема вітчизняних реалій, оскільки маю заперечення щодо деяких його тверджень.
    Отже… Не погоджуюся, що під час війни не можна змінювати найвище керівництво. Можна і треба, особливо тоді, коли та війна позиційна і невигідна нам, коли не перестає знищувати кращих наших синів у той час, як з боку противника гине переважно, за словами відомого розвідника, «генетичне сміття». Тож потрібен очільник, спроможний знайти вихід із цієї, здавалось, патової ситуації. Насправді і на переправі коня міняють, коли той з якихось причин перестає тягти, як і собаку в упряжці, коли він скалічився. Особливо стежать за вожаком: він має найкращий догляд, але до нього і найвищі вимоги.
     Не погоджуюся, що Україна не втримала б Крим навіть з ядерною зброєю. Он подивіться, як морочаться США з невеликою Північною Кореєю!.. Не сумніваюся, що й Гітлер її використав би перед загибеллю свого Рейху. А США скинули аж дві атомні бомби на Японію ще дуже далеко від своєї території. Але навряд чи наважилися б на це, якби Японія теж мала ядерну зброю та засоби її доставки до Америки. Наявність нуклеарної зброї у супротивника – доволі переконливий, перевірений життям фактор стримування агресії на нашій планеті.
    Вважаю, аналітик помиляється, коли думає, що СРСР «розвалили». Ні, цій насильно зібраній потворі дозволили розвалитися, бо вже нікому з творчих і мислячих людей було її теоретично розвивати і навіть якісно обслуговувати. Владу уособлювали оперті на КДБ й «гулаги» обмежені старці, що панічно боялися відійти від марксистсько-ленінських кліше. В єдину правлячу партію вже остерігалися приймати освічених людей. Дорослих громадян тримали в статусі дітей: вибори не були виборами, бо голосували за одного, визначеного партійними органами кандидата. Система привчила інтелігента не думати, колгоспника і робітника - красти. Керівник боявся експериментувати, головний мав клопіт – не прогнівити вище начальство.
 Дискримінація за пропискою дійшла до абсурду. Пригадуєте терміни, навколо трудовлаштування: знайомство,  хабар, блат, волохата лапа?.. Тому продуктивність праці була в рази нижчою, ніж у капіталістичних країнах. Але призвичаєні до думки про облудну рівність ми нерідко ще досі ностальгуємо за минулим, вкладаючи в нього більше память про себе молодого, здорового – щасливішого. Так, я сам хочу, аби хапальному людському егоїзму протистояв та якось його урівноважував спільний громадський інтерес. На цю тему навіть маю н.-фантастичну повість «Зенон Гребенюк II» (див. профільний сайт «Аргонавти Всесвіту»).
    Також зовсім невмотивованим чуємо негативне ставлення аналітика до вітчизняних націоналістів, що різко контрастує з його часто рішучими судженнями та закликами. Авжеж, вони заслужили чимало докорів, але з ким іще він добивався б своїх цілей? На кого спирався б у вихованні патріотично свідомого покоління?.. А прищеплювати йому треба якраз те, чого найбільше бракує. Ось ми щодня бачимо і чуємо, як молоді тата і мами з маленькими своїми дітками спілкуються нерідною, але досі ще «модною» мовою. То хіба це нормально? Це звеличує їх як людину?.. Адже ті батьки народилися вже у незалежній країні! Тим-то всяка поза, всіляка риторика виправдання, яких би високих обертів і глибокодумних акцентів не набувала, неодмінно терпить крах.  
     І висновок очевидний: без національного відродження ми не станемо ні заможними, ні сильними, ні шанованими, не будемо щасливі. Без національного відродження втрачає сенс навіть сама боротьба за незалежність. Дуже скалічені  етноси в більшості не виживають: вони безслідно розчиняються, живлячи сильніші від себе суспільства. Бо еволюційні закони розвитку не терплять диспропорції, весь Універсум не приймає брутального дисбалансу. Ось що сьогодні має найвищу вартість для кожного українця, ось з яким мірилом нам треба підходити до всіх наших організацій, діячів науки і культури, до економістів, філософів, політиків, до всіх без винятку гілок і розгалужень  влади!
     Олесь Бердник збагнув цю неперебутню істину, досяг вершин мистецтва фантастики, здобув широке визнання й увіковічнив свій образ у нашій пам
яті. Чи осилить глибинні таємниці свого мистецтва Олексій Арестович, як реалізує власний потенціал – побачимо. Вселяє оптимізм його визначальна думка про єдину помилку Понтія Пілата.
   
     Олекса Палійчук.

четвер, 19 жовтня 2017 р.

НАШІ ГЕРОЇ



(Витяги з Вікіпедії)
• Семен Семенченко (К.Грішин) народився у Севастополі 1974 року. Росіянин, дружина українка. Добровольцем пішов захищати Україну, залишивши вдома трьох малих дітей. У квітні 2014 року сформував й очолив для боротьби з донецькими бойовиками загін під назвою «Донбас». Дніпропетровська облдержадміністрація підтримала його, коли той звернувся по допомогу. «Семен прийшов до нас з вулиці, сказав: „Здрасьте“, і ми його підтримали», — розповідає Борис Філатов. — Пам'ятаю, коли у нього було всього 60 чоловік — роздягнених, роззутих, неозброєних, а першу зброю він добував нічними вилазками на блокпости».
Загін швидко розрісся, й Семен увійшов в історію АТО як командир 2-го спецбатальйону 1-ї бригади оперативного призначення нацгвардії України. Під час зачистки Іловайська був поранений трьома осколками і прооперований в Дніпропетровську.
• 30 січня Семен Семенченко разом із частиною батальйону «Донбас» згідно з наказом прибув на позиції ВСУ до Вуглегірська-Дебальцеве для виконання бойових завдань[163][164].
• 31 січня 2015 р. в ході операції зі звільнення Вуглегірська і деблокування батальйону «Світязь» Семенченко отримав серйозну контузію, переломи ребер, було пробито легеню… Відправили до лікарні ім. Мечникова.[165][166].
• У своїх публічних заявах Семен Семенченко неодноразово критикував представників виконавчої влади у сфері оборони держави, виступав за відставку ген.прокурора, досі наполягає на розслідуванні та покаранні винуватців Іловайського і Дебальцевського «котлів». З моменту його появи на публіці без балаклави у ЗМІ почали з'являтись непідтверджені критичні статті, які використовувалися з метою тиску на нього як на одного з лідерів добровольчого руху. Через те високі чини організовують йому всілякі прикрощі. Про таких віднайдених критиків «один із бійців, який і нині служить у «Донбасі», розповідає: «Ви знаєте, я не бачив більшість з цих людей ні в одному бою. Я можу сказати, що це чистої води провокатори. У них нічого, напевно, в житті не вийшло, і вони через цю жовч, яка накопичилася, зляться, не знаю на кого зляться, але їх не було ніде».
• 14 січня 2015 р. після звільнення з полону відбулася прес-конференція з 5-ма бійцями батальйону Донбас у «Майдан Прес Центрі». На ній було спростовано неправдиву інформацію про Семенченка, надану на конференції у вересні. Також бійці відзначили, що проти батальйону ведеться серйозна інформаційна війна, як і проти всього добровольчого руху[193].
• Радник голови МВС України Арсена Авакова Антон Геращенко повідомив, що проти командира добровольчого батальйону «Донбас» Семена Семенченка йде цілеспрямована хвиля брехливої інформації[188].
• 29 серпня 2014 року Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков заявив: «Прекратите шельмовать патриота, искать компромат и размещать гадости на раненного в бою воина. Его поступки говорят больше слов и стоят тысячи предложений десятка диванных теоретиков».[197]
• 19 серпня 2014 року, після боїв за Іловайськ Президент України Петро Порошенко відзначив: «Щойно говорив з Семеном Семенченком. Його мужність, командирська витримка і сила духу – приклад для всіх. Пройшло лише кілька годин після операції, а він вже говорить про те, що готовий боронити Україну від ворогів! Пишаюсь Семеном та хлопцями з його батальйону «Донбас», вони справжні герої! Слава Україні!»[71]
• 15 вересня 2016 року Окружний адміністративний суд Києва визнав незаконним і таким, що підлягає скасуванню, наказ колишнього виконуючого обов'язки командувача Національною гвардією Миколи Балана про позбавлення Семена Семенченко військового звання «майор запасу»[203].
21 серпня 2014 року указом Президента України Петра Порошенка капітан резерву[72] Семен Семенченко «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку та доблесну службу в Національній гвардії України» був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ст.[73][74]. Він був відзначений за бойові заслуги при визволенні Артемівська, Попасної та Лисичанська. 1 вересня 2014 року орден вручив разом із табельною вогнепальною зброєю — пістолетом «Макарова» — голова СБУ.[75][76].
Семенченко був також нагороджений іменною табельною зброєю з правом довічного носіння — пістолетом Форт-17 вітчизняного виробництва [77]. Під час офіційної церемонії нагородження в обласній лікарні ім. Мечникова Дніпропетровська, в якiй взяв участь чинний прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, Семенченко вперше публічно зняв балаклаву.[78][79]
22 липня 2015 року, в першу річницю визволення міста Попасна від терористів, районна адміністрація Луганської області вручила Семену Семенченку медаль «За заслуги перед Попаснянським районом».[80][81]
Семен Семенченко є членом групи з міжпарламентських зв'язків. Відвідував США, де провадив ділові зустрічі з метою зміцнення нашої обороноздатності.