Свого односельця Степана «Медведя» побачити мені не довелося, а от спогади про нього, про його сміливість і неабияку фізичну силу живуть у селі понині. Ще з дитинства я знаю, як він одним рухом збив з ніг двох вартових, що утримували його товариша, як зі своїм ручним кулеметом гнав аж за Кучміну гору цілий загін охочих його арештувати.
Кулемет був для Степана улюбленою особистою зброєю. З ним він ніде не розлучався, а діяти випадало у двох сусідніх районах – Локачинському (тоді Затурцівському) і Турійському. В деяких документах злочинного режиму Степан значиться ще як «Ведмідь».
Через жорстокі допити простих селян і погрози Сибіром карателі дізналися, де знаходиться схрон «Медведя» і кинули супроти нього сили винищувального батальйону під командуванням начштабу лейтенанта Пуляєва та ще десяток солдатів МВС.
Звичайну волинську клуню в селі Осьмиго́вичі Турійського району було оточено за всіма воєнними вимогами, от лише на вимогу здатися клуня відповіла вогнем. Нерівний бій тривав 2 години; по його закінченні з’ясувалося, що, крім командира боївки Степана, полягли ще «Явір», «Сянько́» і «Бурлака», прізвища яких не встановлено.
Референт СБ ОУН Затурцівського (Локачинського) районного проводу Ковальчук Степан Іванович, за псевдом «Медвідь», народився у рідному селі Твердинях 1926 року, а загинув у бою з ворогом 4 березня 1947 року. Він прожив усього 21 рік, скільки прожили його побратими – невідомо. Та всі вони прожили з честю, бо жили для України. Всі вони, імениті і безіменні, полягли за святу мету, за волю рідного народу.
Інформацію про Степана Ковальчука додано до Мартирологу загиблих діячів ОУН та УПА, а також до списку «Псевдо
діячів ОУН та УПА».
Немає коментарів:
Дописати коментар