ДАВАЙТЕ РАЗОМ ПОЖУРИМОСЯ!

Наче сніг на голову, прийшло це повідомлення: Юрія Плаксюка звільнено з посади Голови Держкомтелерадіо. Звільнила своя, рідна йому Партія регіонів в особі Президента й Верховної Ради України. І я дивуюся: чим їй пан Юрій не догодив?.. Адже він усе робив «правильно». Наприклад, дещицю бюджетних грошей за програмою «Українська книга» виділив не мені, а своїй людині А.Толстоухову… Може, влада звернула увагу на те, що наклад у 10 тис. примірників моєї поетичної книжки для дітей «Рідна Україна» був у кілька разів дешевший від 1 тис. примірників толстоухівської «Харцызск: время, события, люди»? І такий же наклад моєї прозової книжки на історичну тематику «Священний вогонь» аж у п’ять разів дешевший! При тому, що мою книжку рекомендували два доктори та один кандидат наук, і що я член Національної Спілки письменників України? Може, тому, що я вже увосьме звертався до названого Комітету і дарма?

Ні-ні, я в такі чудеса не вірю. Впевнений: Президент навіть не знає про моє існування, ба про мої багаторічні поневіряння в Держкомтелерадіо навряд чи відає і Ганна Герман. Звісно, такі заклопотані люди не мають часу на читання всіх статей. Певна річ, не вичитують вони й заявок та обгрунтувань від видавництв. Цю справу довірено Державному комітету телебачення і радіомовлення України. Але… тут мене огорнула якась меланхолійна хвиля. Пригадалась аудієнція у щойно призначеного Голови Держкомтелерадіо п. Юрія Плаксюка 28 квітня 2010 року. То був його перший прийом громадян на новій посаді, опублікований на сайті Комітету, де мовилося: «О. Палійчук висловив свої побажання щодо програми «Українська книга» та діяльності Експертної ради. Зокрема, він запропонував, як збільшити наклад окремих книг за рахунок відмови від друку обов’язкової твердої палітурки. Також О. Палійчук поскаржився, що уже всьоме звертається до Держкомтелерадіо за сприянням у виданні за програмою «Українська книга» творів «Рідна Україна» та «Священний вогонь».

Повернувся я тоді додому в піднесеному настрої: аякже, Голова Комітету мені подякував за пропозиції та пообіцяв позитивні зміни. Була реальна надія, що тепер хоч одна з моїх заявлених книжок вийде у світ. Але… знову оте вже банальне на виході розчарування: не так сталося, як гадалося. Кому потрібна давня історія Волині з її маловідомими ворогами óбрами, з її наукою патріотизму?! От Харцизьк вельми виділяється з-поміж мало не півтисячі райцентрів України. Чим?.. Напевне, тим, що, як повідомляють ЗМІ, автор його історії колись працював лектором, інструктором відділу пропаганди та агітації в Харцизькому міськкомі КПУ.

Отак, шановний пане Юрію. Вам дали попрацювати всього рік із хвостиком. Правда, піднесли букет квітів, але я не повірю, що він вам пахнув. Авжеж такі букети не пахнуть. Одначе я нітрохи не зловтішаюся таким поворотом, хоч ви двічі встигли мені відмовити. Бо навряд чи для мене щось зміниться на краще: я не вашого поля ягода. Але дарма – бувають несподівані моменти солідарності. Нам обом не пощастило, тож давайте разом пожуримося!

Олекса Палійчук