ВІД ВАССЕРМАНА ДО АРЕСТОВИЧА

   Зізнаюся, після слів Арестовича, що він не проти, аби Україна була поділена на штати, де кожен міг би мати навіть свою армію, я перестав цікавитися його аналітикою, та ось – уже з певним упередженням та посмішкою – знову натискаю на запропонований інтернетом файл і… авжеж отримую нові «враження». Слухаю, як Арестович тлумачить нашому українцеві, що в Росії набагато більша свобода слова, бо там у десять разів більше дискусій на різноманітні теми. Тож у цьому питанні вона на голову вища. У нас же свобода слова брутально затискується головним чином через «угар» націоналістів. І «Россию мир любит, путинскую Россию мир признал. Путин остаётся рукопожатым». 

   Йому підтакує Вакаров, посилаючись на «дискусії» в Росії, де він представляв  нашу сторону, але нічого не каже про зумисність цих постановок, в яких гостей грубо перебивали, відкрито зацьковували, (на поляка навіть кидалися з кулаками), де неодмінно під аплодисменти публіки мала перемогти російська сторона. Через те достойні люди перестали на ці «дискусії» приїжджати, а ті, що лишилися за гроші виконувати роль опозиціонерів (навіть місцеві мешканці), стали виглядати лише блазнями.
    Арестовича нам представляють ще як військового експерта, ба він сам дає нам це зрозуміти і навіть заявляє про своє стратегічне мислення, бо  знає, «как Россия сделает Украину за три хода». Для цього йому досить 5 років, тож поетапно розгортає новий варіант придуманого ним гіпотетичного плану. Так, новий, бо відрізняється од рецепту російського юдея Вассермана, який пропонував купити нашу Неньку за допомогою осла, навантаженого золотом. То, може, нашим високим чинам із генштабу слід не втрачати подарунка Долі та прилучитися до явленої мудрості?..
  Певна річ, наш експерт знову не пропускає нагоди позбиткуватися над українськими націоналістами, мовляв, за їхню лубочну та хуторянську ідеологію. Так він бачить нашу мрію про Українську Самостійну Соборну державу. Тим самим цілком несподівано викликає у мене асоціацію з ментальною хворобою типового  містечкового юдея, який розглядає українців лише як живильне середовище та не сприймає, просто боїться їхнього національного відродження. І раптом усвідомлюю: в ту характеристику з руками й ногами вписується сам Арестович!.. Та нічого дивного, скажу, якщо він теж юдей, але якщо – ні, напевне, мав би стояти вище декотрих панів з Ньюзвану, принаймні брав би до уваги дослідження на цю тему академіка Леоніда Шульмана і погляди відомого у світі поета Мойсея Фішбейна.
   Без такого інтелектуального й духовного прориву сьогодні вже не обійтися. Адже епоха глобального квантового переходу, що визначилася порівняно недавно, вимагає наших знань про колосальні зміни, що почали відбуватися з матерією та органікою у зв’язку зі частотною зміною всеосяжної вібрації (резонансу Шумана) і втратою найпершою складовою Всесвіту воднем, точніше, його атомним ядром протоном своїх 4 «кровних» відсотків. На перший погляд небагато, але достатньо для появи нової фізики та біології, для створення нової реальності, нової цивілізації. І про це неодмінно має знати вся наша еліта, в т.ч. політики й аналітики, особливо кандидати у президенти країни.
   Саме квантовий перехід нічого доброго не обіцяє Росії. За нинішнім нуль-вектором і невтішним станом у неї нема майбутнього. Одначе в одній царині я з твердженням Арестовича погоджуюся: це неописанна слабкість нашої пропаганди порівняно з московською. Маю на увазі пропаганду внутрішню і - назовні. Звісно, нашому уряду не треба робити зі своїх громадян «вату», щоб неподільно правити нею, як у Росії. Та це й неможливо з нашою ментальністю і взятим курсом на Європу, але існують елементарні правила життя держави, яких не можна порушувати заради її ж безпеки. Мало того, що Україна нічого не транслює на територію противника, а російські ТРК дістають наших громадян безперешкодно, вона ще й віддає свій ефірний простір противникові. Наприклад, Ньюзван щоденно і безцеремонно валить нашу владу, переконує телеглядачів, що Україна має бути нейтральною, позаблоковою і розширювати економічні стосунки з агресором. Це під час гібридної війни з ним, не дивлячись на тисячі загиблих і скалічених. Що більше змушує нашу владу це дозволяти?.. Страх чи персональні меркантильні інтереси – стане відомо згодом.

   Олекса Палійчук.