КУЛЬТ ЖОРСТОКОСТІ

Українські події останніх років глибоко сколихнули світ, але найболячіше вразили саму Україну і кардинально вплинули на її менталітет. Просто по-дитячому безпорадний, наш третій президент дозволив прийти до влади відверто мафіозній структурі в особі Партії регіонів, що яскраво показала свою злочинну сутність як під час усіх виборів, так і в період її владарювання. Державне кермо опинилося в руках чужих для українського народу елементів, байдужих і часто ворожих до його національних інтересів, до гідності кожного зокрема незалежно від соціального та мовного статусу. І це доволі промовисто засвідчив Майдан, що охопив усі без винятку регіони країни і верстви суспільства.

Характерною ознакою цієї влади стала не лише боротьба з національним відродженням України, а й практика морального розтління чиновників і силових структур на всіх рівнях. Щоб утримати свою владу, керівні особи цинічно застосовували до них підкуп та залякуваня, всіляко заохочували їх до жорстокого придушення будь-яких виявів опору з боку народу. Для найвищої владної особи Віктора Януковича власні злі «пси» були дорожчі за людське життя, тому він категорично відмовився виконати елементарну для державного порядку дію – покарати насильників. Така антигуманна позиція повністю показала його цивілізаційно-моральний рівень та уподобання, його фальшиву набожність, облудність складених для нього промов та звернень. Жорстокість культивували адміністрація президента, Кабінет Міністрів Азарова, регіональні державні адміністрації.

І хоч креатура Януковича запобігливо співала йому дифірамби, за кожної нагоди цитувала його банальні фрази, образ найвищого представника «донецької» влади ніяк не піддавався лакуванню. Тож не дивно, що таке становище в країні довго існувати не могло. Шкода тільки: усунення В.Януковича від влади затребувало від суспільства великої за людськими мірками жертви. Та було б наївно вважати в усіх тих бідах винним лише його одного. Відомо, «почет робить короля». Саме такий Янукович був потрібен для тих, хто мав невтоленні апетити на добро нашого народу, хто був готовий без найменшого жалю здавати нашу країну північному сусідові.

Героїчна боротьба українців на Євромайдані нарешті добре налякала і зупинила В.Януковича. Тваринний інстинкт самозбереження стрімко погнав його у біга, і, виявляється, саме те найбільше не сподобалося його поплічникам. Бачите, це було «бегство, малодушие и предательство», виходить, Янукович мусив далі воювати з народом. І не каяття прозвучало у тій заяві Єфремова, а бажання сподобатися недругам України і, якщо вдасться, зберегти від остаточного розвалу Партію регіонів. Та марні сподівання: крах будь-якої політичної сили під цим брендом уже довіку приречений скніти на маргінесах, тож найкращий вихід для цієї партії – самоліквідація.

Олекса Палійчук.