вівторок, 30 серпня 2016 р.

НАДІЯ САВЧЕНКО: ПІДМОГА ЧИ ПРОБЛЕМА?



    На сьогодні це важлива дилема – для політикуму, для влади, для кожного, хто аналізує бачене і чуте. Зрозуміло одне: ніхто не може звинувачувати Надію Савченко у зраді, допоки нема юридично доведених фактів. То якою ж має бути наша поведінка під натиском її одіозних гасел?.. Перш за все мусимо керуватися етикою, мораллю і логікою. Нам не треба переймати її войовничий запал і жаргон; опонуючи їй, не застосовуймо брудні прийоми і методи. Наприклад, нікого не переконає отой фальшивий далекобійник у кепці та в окулярах, який ображаає нашу героїню примітивною лайкою.
    Спочатку уважно вислухаймо Надію… Чуємо: вона пропонує Україні першою випускати полонених. Добре, але яка доцільність таких експериментів? Чи є підстави для беззастережного альтруїзму?.. Хіба противник уже довів, що можна покластися на його честь і совість? Якраз навпаки... Тим часом наша сторона і так охоче обмінює двох на одного – дуже вигідне для противника співвідношення, та не це потрібно Кремлю: для нього полонені українці – лише один із засобів тиску на нашу владу, щоб змусити її на дальші поступки. А куди вже далі!.. Ще з Криму поступилися ворогу ініціативою та оперативним простором, не відповідаємо вогнем на вогонь з його території, не перешкоджаємо завозити на Донбас і зброю, і живу силу, терпимо постійні обстріли й нічим не виправдані втрати у людях, в економіці…
   Надія Савченко прагне говорити безпосередньо з керівниками сепаратистів?.. Та можна було б, якби ті щось важливе вирішували, і ще – якби вона сама не знала, що їхні ляльководи сидять у Москві. Авжеж той «секрет Полішинеля» вона знає, тоді навіщо ця патетика?!
    Що стосується вимог до нашого президента. Авжеж є за що його критикувати: і як Верховного головнокомандувача, і за кадрову політику, але він сам зацікавлений в обміні полоненими, щоб насамперед підвищити свій рейтинг, лише тут одна сторона не вирішує. Може, тільки на Красній площі та акція організованих Надією матерів дала б якісь результати, і то навряд. Виходить, навмисно чи ненавмисно, але Н.Савченко посилює ворожий тиск на владу України. Якщо людина цього не розуміє, навіщо нам такий нетямущий поводир? А якщо розуміє і робить, то це вже гірше… Бо лише в тому, що вона претендує на лідерство в політиці чи готова стати президентом України, нема ніякого гріха. Комізм не злочин. Але казати, що З-я світова війна буде, якщо Захід надасть Україні зброю – це нонсенс, людина в її статусі та ще за війни рідної країни з агресором сказала б цілком протилежне: "... якщо Росія чи хтось інший і далі надаватиме зброю сепаратистам".
     А ось компліменти бойовикам, що зовсім не в
яжуться зі щоденними зухвалими обстрілами наших позицій та постійними втратами з нашого боку, а також із виховними процесами на окупованій території, покликаними закласти в дітях ненависть до всього нашого вітчизняного – від мови до історичного образу українця. http://news.online.ua/751037/savchenko-nazyvala-boevikov-dnr-lnr-opolchentsami-i-govorila-o-nih-s-simpatiey-analiz-knigi/
  Та якби в тому Лугандоні була половина таких хороших хлопців, то, мабуть, вони там якоюсь мірою впливали б на ситуацію.
Або заявити, що Євромайдан і Антимайдан стояли за одні цінності… Таке наш офіцер-патріот не скаже і з великого «бодуна», хіба що після сугестивного втручання у психіку. Якщо якесь із цих повідомлень є навмисним перекрученням або наклепом, Надія Савченко може легко його спростувати, оскільки має вільний доступ до засобів масової інформації.
     Ось чому багато слухачів приходять до висновку, що, використовуючи злободенні для нашого народу теми, Н.Савченко лобіює інтереси окупанта. Що раніше вона це усвідомить, то краще буде для неї самої. В протилежному випадку її комізм обернеться на трагікомедію. Тому сьогодні для Надії дорога одна: перш ніж робити заявку на президентство, треба ще довго і терпляче вчитися. І то за найвищого рівня її щирості та народної підтримки. У
XXI столітті жінку на роль Жани дАрк не уявлятимуть на коні, ба й не в літаку. Для початку радимо простудіювати всі інтервю-лекції аналітика й відомого для неї професіонала Анатолія Гриценка, вислухати поради Левка Лукяненка і читати, читати.
       
      Олекса Палійчук.

середа, 17 серпня 2016 р.

ЩО ТРЕБА ДЛЯ СПОКОЮ В УКРАЇНІ?



Віталій Портников – відомий публіцист, який активно засуджував російську агресію і, певна річ, заслужено викликав симпатії у патріотично налаштованого читача. Але рано чи пізно в позиції журналіста мало пробитися оте затаєне, відмінне од загального тону і напряму, характерне саме для Портникова і його однодумців. Досі стримувана думка показово вистрелила в нещодавній статті автора «Шестая колонна». (LB.ua) http://ukr.lb.ua/news/2016/08/16/342798_shosta_kolona.html
Спочатку журналіст описує «пяту колону», представники якої «не растеряли былого энтузиазма и уверенности, что рано или поздно российские войска придут в Киев – или украинцы выберут во власть марионеток Путина». Одначе це лише ритуальний заспів, мета: розібратися з «шостою колоною», бо та, на його думку, небезпечніша.
   «Это – колонна самых преданных украинских патриотов. Колонна тех, кто уверен в своей правоте, чистоте и нужности Украине. Эта колонна в своем искреннем порыве напоминает тоталитарную религиозную секту, представители которой не сомневаются, что только им принадлежит монополия на правду и честность. А все остальные – воры и предатели, “пятая колонна”. Если с нашей правдивой сектой не соглашается власть – тем хуже для власти, она воровская и коррумпированная. Если с нашей правдивой сектой не соглашаются коллеги – тем хуже для коллег, они лжецы и предатели. Если с нашей правдивой сектой не соглашается Украина – тем хуже для Украины, пусть она сгинет. Как и любой религиозный фанатизм, этот – хорошо оплачивается». Ну, вельмишановні фанатики і сектанти, скуштували?! Не замало?
   А ось наш суворий викривач уже виразно кривиться від роздратування і робить спонукальний до дії висновок: «То, что достаточно большая часть нашего мыслящего и готового к действиям общества все еще просыпается под это надсадное кукареканье – это и есть одна из самых больших проблем страны и до, и после Майдана.
Именно поэтому “шестая колонна” куда опаснее, чем “пятая”».
  Одне слово, не чухай, Україно, потилиці. Маєш чіткий сигнал: час перекидати більшість медіа-гармат і -кулеметів на фронт супроти «шостої колони»! …Тільки мене цікавить, хто ж, такий-перетакий, оплачує ту «шосту колону»? Заокеанські Ротшільди, Рокфелери?.. Може, тутешні олігархи?.. Але серед них я так само не бачу сповідників чи симпатиків страшної для пана Портникова «релігії». І саме вони мають зреагувати на той сигнал, бо важка медіа-зброя саме в їхніх руках, а не в тих фанатиків.
  Якою ж автор статті хоче бачити Україну?.. Як анемічну державу з розмитою національною свідомістю, де ота титульна більшість, заморочена новими обіцянками, і далі плодитиме банальних перевертнів?.. Та ми вже мали штучно й насильно збиту спільноту від класиків марксизму-ленінізму, де все одно реально правив сильніший – сусід. Маємо і наслідки: кривавий Донбас, хоч навіть після голодомору й заселення сусідом українці в 2001 році ще становили там 56,9% населення. Проте селекційно вирощені керівники незалежної держави так і не допомогли тій більшості вийти з морально-психологічних задвірків.  
  Сьогодні наше національне відродження загрозливо зупинилося. Влада фактично повернулася до радянської двомовності. Мову титульної більшості, офіційно визнану як державну, дозволено ігнорувати. Україна знов опинилася в стані каліки без надії на близьке одужання. Чи багато досяг би Ізраїль з такою розмитою ідеологією національного відродження і розвитку?! Хоч там до своєї країни повертаються різномовні юдеї з усього світу, а тут, нібито в незалежній Україні, живуть переважно автохтони.
   Отож насправді небезпечними для українського суспільства є провокаційні погляди і висновки самого пана Портникова. Бо ніколи не збудуєш міцного дому на непевному фундаменті. Орієнтуватися треба на світовий досвід, за яким Україна має розвиватися як моноетнічна держава з демократичним правом на розвиток етнічних меншин. І тут я відішлю автора якраз до «фанатика» Ірини Фаріон: вона сьогодні обґрунтувала цю думку логічно, послідовно і найвиразніше. http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/53590550004a0/view_print/
  Хтось став жертвою виховного пресу поневолювача, комусь українське каліцтво історично не болить як чуже, але всі жертви і  байдужі до них смертні. Тим часом – далека від стадної – невмируща натура українця, його нині широкий доступ до інформації, зокрема до Інтернету, особисте ознайомлення зі світом невпинно виконують свою важливу пізнавально-виховну роль. Так, на сьогодні вже п
ять мільйонів українців легально перебувають за кордоном, і в тому є не лише мінуси. Розширюючи світогляд своїх громадян, Україна регулярно отримує мільярди інвестиційних доларів у свою ослаблену економіку.
  Наступні покоління наших громадян дедалі більше боронитимуть свою гідність, і це є найпершим доказом того, що безпеку суспільства має творити природне право людини, а не чиясь вигадана концепція. Тим-то небезпечні конфлікти чекатимуть нашу країну саме тоді, коли українця  кривдитимуть далі – дуритимуть і принижуватимуть. Великий  державник Авраам Лінкольн якось вирік: «Можна весь час когось дурити, можна деякий час дурити всіх, але не можна весь час дурити всіх».
   На закінчення я відішлю пана Портникова до аргументів знаного вченого, нині покійного Леоніда Шульмана, який зумів піднятися вище застарілого і помилкового способу виживання, який збагнув, що насправді треба українцям для повноцінного життя, а відтак для спокою в країні. http://lib.rus.ec/b/308756/read
  
Олекса Палійчук.

субота, 6 серпня 2016 р.

В США предупредили о возможном крахе украинской экономики из-за "Северного потока-2"

В США предупредили о возможном крахе украинской экономики из-за "Северного потока-2"

КОЛИ ЗВОДИМО ОЧІ НА ЄВРОПУ

    Сьогодні Україні не варто дуже покладатися на Європу, зокрема на Німеччину. Як політична сила, Німеччина сьогодні не робить погоди у світі і найближчим часом навряд чи робитиме. Державне лице Дойчлянду неспроста представляє жінка: канцлер Ангела Меркель і воєнний міністр Урсула Ляйен. Країна досі перебуває під психологічним тягарем своєї вини за Великий гріх супроти людства. 
     Ангела Меркель виростала у Східній Німеччині. «У школі вона завжди була відмінницею і здобувала призи за знання російської мови. Згодом вона приєдналася до Freie Deutsche Jugend - Союзу комуністичної молоді. Для деяких консерваторів у її власній партії ця частина її життя і досі залишається джерелом для підозр». http://ipress.ua/mainmedia/angela_merkel_vladna_zhinka_13096.html         Та ще, он, як відзначають експерти, Європа готується до виборів, тож її керівники хочуть похвалитися своїми успіхами на Сході України. Через те і тиснуть на Україну, мало зважаючи на її національні інтереси.
      Олекса Палійчук.

вівторок, 26 липня 2016 р.

ДЕЩО ПРО ЗАСОБИ ВПЛИВУ



Багато нині розмов точиться довкола одіозних висловлювань Надії Савченко. Через те частина наших громадян разюче змінила своє ставлення до неї. Раніше звеличувану героїню почали називати зрадником, агентом Кремля, продуктом Медведчука і т. п. Тим часом доречно було б узяти до уваги й іншу версію. А може, Надія Савченко іноді не зовсім усвідомлює, що каже, тобто спрацьовує незалежний від неї фактор. Що коли під виглядом відомого нам "ремонту" в її камері вбудували обладнання для гіпнотичного впливу уві сні? Може, це 25 кадр чи інші технології навіювання, адже нерідко чуємо від неї явно алогічні твердження. Казати, що З-я світова війна буде, якщо Захід надасть Україні летальну зброю - це абсурд, людина в її становищі сказала б цілком протилежне: "... якщо Росія і далі надаватиме зброю сепаратистам".
    Або наполягати, щоб не затягували вибори на окупованій території Донбасу… Можливо, ці переконання, наче цв
яхи, методично вбивали бранці в голову мимо її волі та свідомості, і вона тепер вважає їх своїми?.. Ба навіть не здогадується про вчинений супроти неї великий злочин.
   Може, я помиляюся, та компетентним органам не завадить вивчити це питання,  і за потреби… якщо є засоби такого впливу на людину, то мають бути і засоби нейтралізації його наслідків.

Олекса Палійчук.

неділя, 24 липня 2016 р.

Человек просто назвал себя украинцем, толпа его линчевала. — Інформаційно-розважальний портал Український світ

Человек просто назвал себя украинцем, толпа его линчевала. — Інформаційно-розважальний портал Український світ

ЯК ТУТ НЕ ВДАРИТИ РУКАМИ ОБ ПОЛИ!



20 липня вбито відомого журналіста Павла Шеремета, 21 липня – відомого художника Віктора Крижанівського, 23 липня – відомого лікаря Андрія Лимича. Ворог зумисне вчиняє три заакцентовані вбивства поспіль, щоб ти, «київська хунто», знала, кого боятися. Будеш, мовляв, мати ще безперервний індивідуальний терор, якщо тобі мало тих смертей від постійних обстрілів. Тож скоріше обертайся і справно виконуй наші вимоги, бо нам уже набридло чекати. Зрештою, і доволі затратно.
  А нам, громадянам України, Генпрокуратура наспівує якісь затерті шаблони… Та порівняно з іншими журналістами ніякої небезпечної комусь діяльності Павло Шеремет не провадив. А вбивство рівненського лікаря теж поясните професійною діяльністю? А вбивство київського художника «битовухою»?..
   Водночас нам, українцям, організатори цих убивств тлумачать: бачите, яка ваша влада нетямуща і безпорадна? Бачите, не здатна вам забезпечити правопорядок і спокій. Вона про вас не турбується, тож правильно, дорогі та єдинокровні брати, робите, що її не любите… Ось така ця картина з нашого боку в «розжованому» вигляді.
   Авжеж ми не маємо стільки літаків, танків та кораблів, як Росія, але ми можемо мати СБУ не гіршу від ФСБ і наразі маємо кращі умови для роботи ДРГ. Що нам заважає збільшити їхню чисельність і підвищити професійний рівень?! Що заважає розширити їхній оперативний простір, наростити ініціативу?! Та ми опустилися до такого плінтуса, що вже не перешкоджаємо сусідові підвозити «терористам» живу силу та важке озброєння. Ми досі з ним у приязних дипломатичних стосунках і ручкаємося, наче нічого особливого не трапилося. Тим самим даємо йому привід відверто глузувати з нас, не визнавати нормальною державою.
   Як тут не вдарити руками об поли!

Олекса Палійчук.

субота, 23 липня 2016 р.

Народ услышал и просит отобрать Звезду у той, что скурвилась (петиция) — Інформаційно-розважальний портал Український світ

Народ услышал и просит отобрать Звезду у той, что скурвилась (петиция) — Інформаційно-розважальний портал Український світ

Полиция Украины назвала основную версию убийства Шеремета - Хартия'97 :: Новости из Беларуси - Белорусские новости - Республика Беларусь - Минск

Полиция Украины назвала основную версию убийства Шеремета - Хартия'97 :: Новости из Беларуси - Белорусские новости - Республика Беларусь - Минск

неділя, 10 липня 2016 р.

ПРО ЧЕСНІ ТА ВИРАЗНІ ВІХИ



    Мене не дивує, чому за проспект на честь Степана Бандери не проголосував Гордон, скоріше здивувало б, якби він проголосував "за".  Але я дивуюся з коментарів окремих наших істориків, які з упередженням поставилися до рішення Київради. Хоча є цілком діалектичне пояснення їхній позиції: авжеж над усіма ними досі тяжіє есесерівське минуле. Адже не таємниця: вони професійно "дозрівали", вони писали свої дисертації під впливом панівної тоді ідеології та часто на догоду їй. Що там казати, дипломну роботу студент не міг захистити без посилання на класиків марксизму-ленінізму.
  Тяжкі умови, в яких тривалий час перебувала Україна, та її нинішні труднощі позначилися навіть на оцінках декотрих зарубіжних аналітиків, вивівши їх також на обережні позиції. Одвічне застереження, що виникає в мозку першопроходця і яке той успішно долає, в очах слабкішого гено-і психотипу може викликати несприйняття, заперечення і навіть «професійний» осуд.
   Нині ці історики помітно відстають у своїй сміливості від більшості пересічних українців, особливо молоді. Навіть іменитий фахівець, який кращі роки прожив із власним цензором у голові, сьогодні не може бути безапеляційним авторитетом для сучасника, який усвідомлює, що його назви вулиць і майданів – це вектор у майбутнє країни. Недарма кажуть: як човна назвеш, так він і попливе. А щодо тієї "частини" киян (і не лише киян), у яких ця назва викликатиме кислу міну, зауважу одне: вони залишаться при власних "бубнових" інтересах, скільки б ви їм не догоджали своїми компромісами (читай поступливістю). Їх не для того переселяли в Україну, щоб підтримувати наше національне відродження. Принаймні чекати на їхню толерантність доведеться довго.
   Отож, панове українські історики, не лийте воду на чужий млин, бо недруг охоче вхопиться за ваші «професійні» висновки. Та все одно – з вами чи без вас – ми неухильно рухатимемося вперед. Бо знаємо: якщо  хочемо розвинутися у повнокровну країну та державу, мусимо одразу ставити на своєму шляху чесні та виразні віхи.
    
   Олекса Палійчук.