АНТИЗЮС

Ось ми й отримали сумні наслідки власної неорганізованості, амбітності й легковірності. Амбітний Садовий надто пізно об’єднався з Гриценком – напередодні ще встиг кілька разів облити його брудом. Тепер захитався і сам Гриценко: думає, що робить правильний до ситуації тактичний крок і не бачить стратегічного програшу для себе та згубного полону для всієї України.
   Спантеличений народ опинився перед дилемою: Порошенко чи Зеленський (Коломойський), тобто мусить обирати із двох зол менше. Коломойський і Порошенко по-різному почали і по-різному скінчили. Порошенко взяв під ноги Україну з самого початку своєю антиукраїнською кадровою політикою, проте в кінці інстинкт самозбереження спонукав його активувати для українців важливий для духовного життя Томос.
   Коломойський добре почав у довіреній йому області, про що я писав у ст. "Згадуючи Коломойського", одначе погано закінчив, коли теж узяв під ноги Україну, цинічно задіявши коміка ЗЕ (див. пізніші мої дописи). Тим-то сьогодні нема повної довіри нікому з них. Одначе знаємо, що нашому народу в час війни потрібний розумний і сміливий Верховний головнокомандувач, але не той, кого штучно заводить на цей п’єдестал міфотворчий кагал Гордона.
   Особисто я з самого початку йшов за Гриценком і затято відбивав наклепи на нього з усіх підворітень його конкурентів, писав йому деякі зауваження, пропозиції, але я не собака, щоб за всіх умов берегти комусь вірність, тому сьогодні не без жалю кажу йому «прощай»: Україна дорожча мені за власні емоції та звички, їй і лишаюся вірним до скону. Тим-то буду голосувати разом із моїм народом за менше зло, бо нам конче потрібно вижити, аби розпочати національне відродження в Самостійній Соборній державі. Закликаю всіх, кого болить душа за Вітчизну, зробити цей непростий, але вкрай необхідний, вибір!  У своїх дописах я не раз згадував книжку видатного юдейського письменника Ліона Фейхтвангера «Юдей Зюсс»; всі доступні мені його твори я перечитав ще замолоду. В названому йдеться про особу, що вийшла далеко за межі людської моралі. Сьогодні я бачу її подобу в реальному суб’єкті – блазневі ЗЕ. Тому вважаю злободенною як ніколи тему «Антизюс».

    Олекса Палійчук.

ПРИПИНИТИ РОЗТЛІННЯ СУСПІЛЬСТВА!

     Дожилися, доборолися: ганьба нашої держави досягла апогею – так званого феномену Зеленського. Країна стала ареною боротьби двох олігархів, які лише по-різному почали і по-різному скінчили. Порошенко своєю кадровою політикою взяв під ноги українців із самого початку, але в кінці інстинкт самозбереження спонукав його активувати для них Томос. Коломойський добре почав у довіреній йому області, про що я писав у ст. "Згадуючи Коломойського" http://paliychuk.in.ua/index.php/statti/, але погано закінчив, коли політичною аферою теж узяв під ноги українців, цинічно задіявши коміка ЗЕ (пізніші мої дописи).  Невдачі зазнала спроба обрати Верховним головнокомандувачем під час війни представника етнічної більшості – військового професіонала Анатолія Гриценка. Мусимо визнати: Україна не витримала елементарного іспиту на державну зрілість, тож Путін може задоволено потирати руки: факт недодержави очевидний. Які ще докази треба для світу?!
     Але чому так сталося?.. На тлі ворожої агресії та непомірної корупції високими темпами зростав і ширився опір Українській самостійній державі, національному відродженню автохтонного українського народу. В цьому аспекті безлад і вседозволеність вийшли за межі елементарної моралі. Заохочувані безкарністю, виникали речники та цілі угруповання, що вважали за моду дня позбиткуватися над потугами патріотів відродити рідну історію, мову. Є.Червоненка вже дратувала одна фраза українців «титульна нація». Він, Співак, Гордон та інші безперервно цькували Ірину Фаріон та Ларису Ніцой лише тому, що ті виступали супроти нашого мовного каліцтва. Ба й справді, якщо Ізраїль відроджує рідну мову через 2000 років, то чому Україна не може цього робити через кілька століть?..
     Тим часом виправдань для розбещених недругів, манкуртів і ледарів нема. Минуло вже понад чверть століття, як Україна самостійна держава, а той "контингент" усе вимагає для себе якихось чарівних цукерок, щоб заговорити спорідненою українською, до того ж, державною мовою. Отож, панове, повісьте свої вибріхування старій козі на хвіст! В Україні мають бути закони і правила життя, як у всіх цивілізованих країнах світу, те, чого якраз і вимагають наші згадані жінки, а для цього нам потрібна рішуча українська влада, влада, що запустить національне відродження корінного народу. Прийшли б німці чи поляки, і всі ті «почекуни» одразу заговорили б мовою нової влади.
      Замолоду я перечитав усього доступного мені Л.Фейтвангера і можу сказати: починаючи з Гурвіца, мало не в кожному з його кагалу сидить маленький Зюс, який легко втратив міру і зухвало переступив червону лінію. Те, що він акумулює негативні емоції та навіть ненависть до себе, його традиційно вже не хвилює. А така поведінка, відомо, нічого доброго у міжетнічні стосунки не приносить. Тим-то я вкотре повторюю: оте вже вікове гібридне, м’яко кажучи, протистояння не є фатальною неминучістю; для мирного співжиття юдеям та українцям слід серйозно відредагувати свої менталітети і кодекси поведінки.
   За будь-якого політичного укладу суспільство не може довго терпіти безлад. Звідси закономірно виникають локальні заворушення, навіть революції. На цей предмет наші громадяни мають цілком логічні претензії до нинішньої влади, як от: чому президент країни, маючи більшість у законотворчому органі, не забезпечує їм елементарного комфорту життя, не забезпечує виконання ухвалених законів, а це не може не руйнувати його авторитету. Так, всупереч законам досі  активно діють і навіть множаться проросійські телеканали, що відверто підривають суверенітет України.
    Поведінка президента викликає підозру про подвійну гру,  а, наприклад, потурання комікові Зе, який у країні агресора заробляв гроші, ублажаючи московську публіку висміюванням «хахлів», тепер створює проблеми з переобранням для нього самого, бо через падіння його авторитету, щоб не втратити владу, у суспільство було запущено орієнтацію на Ю.Тимошенко, їй на допомогу В.Зеленського, а згодом ще І.Смешка. «Было бы здорово, если Смешко и Зеленский объединятся», – скаже Д.Співак.
https://www.youtube.com/watch?v=LKcjcjR_YXA
      Мало хто з критиків Зеленського та прихильників Смешка помітить, що проєкт рухає одна і та ж «команда». Як зауважили політологи і журналісти, створений на міфотворчому грунті образ Смешка став потрібний, щоб забрати голоси у небезпечного конкурента А.Гриценка. А керівник політичних програм Українського інституту майбутнього Ю.Романенко додасть: у Гриценка і в Ю.Тимошенко. От несподіванка!.. Сама виборча кампанія вразила нечуваним перебріхуванням цуциків із конкурентних підворітень, безсоромною та безчесною підлотою, майже воєнними розрахунками наймитів-політологів. І весь той безлад, що розкладав суспільство та сіяв зневіру в людських душах, об’єднав перш за все противників Української Самостійної Соборної держави, показово відбився на результатах першого голосування. Кому він вигідний – не таємниця.

     Олекса Палійчук.