Медики рассказали, как сливочное масло сказывается на щитовидке - ХВИЛЯ

Медики рассказали, как сливочное масло сказывается на щитовидке - ХВИЛЯ

Коломойский рассказал, когда именно Зеленский задумал идти в политику - ХВИЛЯ

Коломойский рассказал, когда именно Зеленский задумал идти в политику - ХВИЛЯ

НАУКА МАЄ ЗНАТИ ВСЕ

     Навіть зашкарублі совки можуть пригадати, як Україна рятувала хлібом голодне Поволжя, скільки дітей вона масово прийняла у свої дитбудинки тощо. Якою ж була відповідь?.. У 1932-33 рр. т.зв."заграділовкі" виймали на залізничних станціях навіть із кишень українців картоплини, які вони везли своїм голодним дітям з Білорусії. Сьогодні ми чуємо, що Мураєв не робить різниці між тими голодами. Чого йому бракує більше: елементарної освіти чи людяності?.. Авжеж бракує того й того.
     Одначе Мураєв – то унікальний, а отже, цікавий для науки екземпляр, що показує потворні межі, яких може сягнути безкарний колабораціонізм, тобто межі людського падіння. Адже йдеться про відкритий підрив суверенітету власної країни в час агресії супроти неї.  Звісно, науковці – живі люди, і, як ми знаємо, ніщо людське для них не чуже, тож психологам-дослідникам доведеться під час роботи долати неабияку відразу. Одначе вони добре знають: наука має знати все, а через те потребує жертв. 

     Олекса Палійчук.

«Керівництву українського телеканалу українське не потрібне. Воно потопталось на кістках народної пісні…»

«Керівництву українського телеканалу українське не потрібне. Воно потопталось на кістках народної пісні…»

ЯКИЙ ПРЕЗИДЕНТ НАМ ПОТРІБЕН?

    Що стосується Коломойського, то я сам широко відзначав його заслуги у збереженні від ворога дорученої йому області, у найвигіднішому для українця банку, але розчарований його позицією щодо майбутнього президента України. Він правильно каже, що у США президентом може стати простий громадянин, бо там успішно функціонує саморегулятивна капіталістична система, але перечить собі, коли твердить, що не проти, якщо у нас стане президентом Зеленський, і тут же заявляє, що нашу систему треба кардинально змінювати.
   То що - її змінить блазень Зеленський?.. Звісно, чуємо нещирість: Зеленський йому потрібен як технічний кандидат для перемоги у 2 турі Юлії Тимошенко. Сам я активно захищав її, коли "проффесор" садовив за грати, але під час війни з ворогом, вважаю, потрібен інший Верховний головнокомандувач, бо ні Тимошенко, ні сам гіпотетичний радниик Коломойський не відають, хто з генералів і наскільки здатний успішно керувати нашою обороною на випадок широкомасштабної агресії.
   Тут так само наша реальна ситуація докорінно відрізняється від американської, тим-то посилання Коломойського на військових міністрів у всіх випадках просто смішні. Ми бачили до Порошенка і бачимо при ньому, що остаточно вирішують аж ніяк не міністри, не начальники генштабів, а той, хто на самому вершечку владної піраміди. Отже, мусимо поєднати в одній особі знання і волю до перемоги.

     Олекса Палійчук.

Нападение на Гриценко – это не хулиганство

Нападение на Гриценко – это не хулиганство

МІЙ ЛИСТ ДО І.В. КОЛОМОЙСЬКОГО

Шановний Ігорю Валерійовичу!

     Намагаючись сповідувати об’єктивність, я відзначав Ваші успіхи в захисті довіреної Вам області, в забезпеченні доступного і найдешевшого для громадян України банківського обслуговування, україномовного супроводу тощо, тим-то, вважаю, маю моральне право висловити Вам свої критичні зауваження. По-перше, підтримувана Вами кандидат Юля Тимошенко не підходить для посади Верховного головнокомандувача під час важкої боротьби з агресором, а якщо ворожа експансія переросте в широкомасштабну війну, і поготів. Коли ж Ви самі сподіваєтеся стати при ній тіньовим Верховним, зауважу: у Вас теж нема належної військової освіти, щоб дати ворогу успішну відсіч, ба ви обоє навіть не можете визначити, який генерал чого вартий. Отже, прошу врахувати цю надзвичайно важливу сьогодні обставину. Так само легко читається і не може бути популярним намір штучно висунути у 2-ий тур президентських виборів вигідних для Ю.Тимошенко блазнів. Я не думаю, що Ви захоплюєтеся Жириновським, аби плодити подібних в Україні.
    По-друге, дуже небезпечним є задум олігархату й далі не допускати на президентську посаду представника більшості – етнічного українця. Це може скінчитися справжньою громадянською війною і втратою нашої незалежності.
     На все добре!

     З повагою – Олекса Палійчук, письменник.

20.11.2018.
Київ.

Россия хочет усадить Украину за стол переговоров с боевиками, - Тука

Россия хочет усадить Украину за стол переговоров с боевиками, - Тука

ПРО ЧАРІВНІ ЦУКЕРКИ ДЛЯ ВКРАЙ РОЗБЕЩЕНИХ

Ірина Фаріон нічого не вигадує, вона виходить з того, як справу з мовами меншин вирішують у світі, зокрема в Європі. Бо в нас навдивовиж розбестилися наші історичні та недавні гості, які вже стали громадянами України. Раніше це розбещення спричиняли тривала насильницька русифікація українців, переслідування і жорстоке витіснення української мови з ужитку, тепер — байдужість влади, її черствість до нашого національного відродження. Протягом 27 років існування нашої самостійної країни ледачі меншини вимагають від українців якихось чарівних цукерок за свою згоду користуватися їхньою вже державною мовою. То, може, вони хочуть, аби Ірина Фаріон та Лариса Ніцой зі своїми зверненнями ще танцювали для них балетні танці під мелодії, позичені Чайковським в українського народу?.. Мало того, найбільш нахабні з них намагаються законсервувати наше мовне каліцтво, чим реально розпалюють міжнаціональну ворожнечу в країні.

Олекса Палійчук.

Закапывать солдат НАТО: Жириновский сделал новое нелепое высказывание о США » U-News

Закапывать солдат НАТО: Жириновский сделал новое нелепое высказывание о США » U-News

Павло Гриценко: Наша генеральна мета: побудова українськоцентричної та у...

Ірина Фаріон на Громадському форумі «За українську мову»

ПИРОГІВ ЧИ ПИРОГОВЕ?

      «Пирогів» чи «Пирогове»?.. Оскільки істина дорожча від наших інтересів та амбіцій, прошу взяти до уваги такі аргументи. Передусім не забуваймо: село виникло раніше, ніж музей, саме під назвою "Пирогове", тож і музей отримав присвійний прикметник середнього роду, а не чоловічого. Слово «хутір» в історії цього поселення не згадується, та й самотній хутір навряд чи прославився б своїми знаменитими пирогами. Навіть за умови, що те село завдячує своєю назвою якомусь козакові на ймення Пиріг, все одно воно отримало б назву (чиє?) «Пирогове». Зовсім не звертаємо уваги на викручену російськими чиновниками потвору  «Пірожов» із короткої назви «Пирогівка». Ця колись зручна для вжитку форма нагадує мені «Шоломку», яку часто почуєш сьогодні з уст мешканців київської вулиці Шолом-Алейхема.
     Аналогія з назвами «Київ», «Харків», «Львів» тут не годиться, бо в ті часи за високим «штилем», тобто на офіційному рівні, вживали слово «град», а не «місто», через те назвами стали присвійні прикметники, утворені від іменників чоловічого роду. Зішлюся на текст: «Крім Холма, Данило Романович "і інші гради будував проти безбожних татар"5. Серед "градів", тобто міст-фортець, побудованих як заслін проти ординських завойовників, були Данилів, названий на честь самого Данила Романовича, і Львів, названий, як гадають, ім'ям його сина Льва Даниловича. Подібність цих найменувань підтверджує версію про походження назви Львова від імені князя Льва». (Я.Ісаєвич. «Як виникло місто під назвою «Львів») http://map.lviv.ua/statti/isaevych.html
    За тим же принципом (град – город) виникали й назви багатьох інших міст на закінчення «-ів». Певна річ, найбільше таких назв отримували села, першоосновою яким слугували іменники чоловічого роду, що вказували на маєток, хутір, острог, наділ, клин, вигін, обліг, вирубок тощо). 
    Для аналогії тут більше згодилася б назва «Пирогове» на Вінниччині. «Пирогове. Назва мікрорайону пов'язана з прізвищем геніального вченого, педагога, громадського діяча М.І.Пирогова, який останні двадцять років життя мешкав у мальовничій садибі Вишня… у самому центрі с. Пирогове (колись село Шереметка)». http://www.toponymic-dictionary.in.ua/index.php?option=com_content&view=section&id=16&layout=blog&Itemid=17 Або: http://vin.com.ua/len%D1%96nskiy-rayon Але за прикладом окремих невибагливих киян уже й там почали «очоловічувати» цю назву. 
   Особливу увагу звертаю на праці нині покійного Архипа Данилюка – викладача Львівського Національного університету ім. Івана Франка, видатного українського етнографа, географа-краєзнавця, лауреата Всеукраїнської премії імені Павла Чубинського,  зокрема на його дослідження «Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. 4. Хати з усієї України під Києвом». Учений був надзвичайно вимогливий до правопису топонімів.
    Отже, не плутаймо село з містом (градом)!

    Олекса Палійчук.

Генерал-разведчик рассказал о тайных переговорах Путина с Венгрией

Генерал-разведчик рассказал о тайных переговорах Путина с Венгрией

ВІД ВАССЕРМАНА ДО АРЕСТОВИЧА

   Зізнаюся, після слів Арестовича, що він не проти, аби Україна була поділена на штати, де кожен міг би мати навіть свою армію, я перестав цікавитися його аналітикою, та ось – уже з певним упередженням та посмішкою – знову натискаю на запропонований інтернетом файл і… авжеж отримую нові «враження». Слухаю, як Арестович тлумачить нашому українцеві, що в Росії набагато більша свобода слова, бо там у десять разів більше дискусій на різноманітні теми. Тож у цьому питанні вона на голову вища. У нас же свобода слова брутально затискується головним чином через «угар» націоналістів. І «Россию мир любит, путинскую Россию мир признал. Путин остаётся рукопожатым». 

   Йому підтакує Вакаров, посилаючись на «дискусії» в Росії, де він представляв  нашу сторону, але нічого не каже про зумисність цих постановок, в яких гостей грубо перебивали, відкрито зацьковували, (на поляка навіть кидалися з кулаками), де неодмінно під аплодисменти публіки мала перемогти російська сторона. Через те достойні люди перестали на ці «дискусії» приїжджати, а ті, що лишилися за гроші виконувати роль опозиціонерів (навіть місцеві мешканці), стали виглядати лише блазнями.
    Арестовича нам представляють ще як військового експерта, ба він сам дає нам це зрозуміти і навіть заявляє про своє стратегічне мислення, бо  знає, «как Россия сделает Украину за три хода». Для цього йому досить 5 років, тож поетапно розгортає новий варіант придуманого ним гіпотетичного плану. Так, новий, бо відрізняється од рецепту російського юдея Вассермана, який пропонував купити нашу Неньку за допомогою осла, навантаженого золотом. То, може, нашим високим чинам із генштабу слід не втрачати подарунка Долі та прилучитися до явленої мудрості?..
  Певна річ, наш експерт знову не пропускає нагоди позбиткуватися над українськими націоналістами, мовляв, за їхню лубочну та хуторянську ідеологію. Так він бачить нашу мрію про Українську Самостійну Соборну державу. Тим самим цілком несподівано викликає у мене асоціацію з ментальною хворобою типового  містечкового юдея, який розглядає українців лише як живильне середовище та не сприймає, просто боїться їхнього національного відродження. І раптом усвідомлюю: в ту характеристику з руками й ногами вписується сам Арестович!.. Та нічого дивного, скажу, якщо він теж юдей, але якщо – ні, напевне, мав би стояти вище декотрих панів з Ньюзвану, принаймні брав би до уваги дослідження на цю тему академіка Леоніда Шульмана і погляди відомого у світі поета Мойсея Фішбейна.
   Без такого інтелектуального й духовного прориву сьогодні вже не обійтися. Адже епоха глобального квантового переходу, що визначилася порівняно недавно, вимагає наших знань про колосальні зміни, що почали відбуватися з матерією та органікою у зв’язку зі частотною зміною всеосяжної вібрації (резонансу Шумана) і втратою найпершою складовою Всесвіту воднем, точніше, його атомним ядром протоном своїх 4 «кровних» відсотків. На перший погляд небагато, але достатньо для появи нової фізики та біології, для створення нової реальності, нової цивілізації. І про це неодмінно має знати вся наша еліта, в т.ч. політики й аналітики, особливо кандидати у президенти країни.
   Саме квантовий перехід нічого доброго не обіцяє Росії. За нинішнім нуль-вектором і невтішним станом у неї нема майбутнього. Одначе в одній царині я з твердженням Арестовича погоджуюся: це неописанна слабкість нашої пропаганди порівняно з московською. Маю на увазі пропаганду внутрішню і - назовні. Звісно, нашому уряду не треба робити зі своїх громадян «вату», щоб неподільно правити нею, як у Росії. Та це й неможливо з нашою ментальністю і взятим курсом на Європу, але існують елементарні правила життя держави, яких не можна порушувати заради її ж безпеки. Мало того, що Україна нічого не транслює на територію противника, а російські ТРК дістають наших громадян безперешкодно, вона ще й віддає свій ефірний простір противникові. Наприклад, Ньюзван щоденно і безцеремонно валить нашу владу, переконує телеглядачів, що Україна має бути нейтральною, позаблоковою і розширювати економічні стосунки з агресором. Це під час гібридної війни з ним, не дивлячись на тисячі загиблих і скалічених. Що більше змушує нашу владу це дозволяти?.. Страх чи персональні меркантильні інтереси – стане відомо згодом.

   Олекса Палійчук.