У ТУРБОТАХ ПРО ВЕЛИКИЙ ДІМ

     Щойно вислухав релігійну радіолекцію про «дім» у найширшому понятті цього слова. Тема, звісно, потрібна: українці мають молити Господа Бога, щоб той дарував благословення їхній Вітчизні, та й самі повинні триматися купи, тобто дбати про єдність свого Великого Дому – України. І тут лектор цілком доречно навів приклад із жариною, яка швидко гасне на самоті, от лише його тон і темп були вже до оскоми «втокмачливі», відверто межували з дратівливою настирливістю. На цей предмет організаторам таких передач треба добре подумати, адже мета у них не цвяшки у дерев’яні дошки забивати, тож мають усвідомити: більше переконує мудрість, яка любить розважливий, статечний тон.

    Авжеж турбота про Великий Дім починається з турботи про власний дім, про власну родину, але тут лектор обрав аж ніяк не позитивний приклад. Вчинок блудниці з Єрихона, яка переховувала ізраїльських вивідників, яка зрадила рідне місто і такою ціною зберегла життя своїй родині, заслуговує тільки на осуд, а не на схвалення. І вже не так важливо, чому вона це зробила: зі страху, як описує Біблія, чи, може, за винагороду, – зрада дістає одну оцінку – презирство.

       Ізраїльтяни здобули місто. «І зробили вони закляттям усе, що в місті, – від чоловіка й аж до жінки, від юнака й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, – усе знищили вістрям меча». На превеликий жаль, натхненники багатьох релігійних рухів не враховують освітнього рівня сучасника, його нині широкого доступу до інформації і тим самим лише сприяють вибрикам вульгарного атеїзму серед населення. Насправді Бог не може належати якомусь одному народові і бути лише йому союзником. Якщо на полі бою зійшлися у протиборстві дві армії, то даремне кожна з них молить Бога про перемогу. Як не сьогодні, то згодом неодмінно переможе ідеологія, що проповідує совість, бо саме вона визначає напрям еволюції нашого виду.

      Сучасна людина знає: не всі біблійні тексти можуть слугувати прикладом або повчанням. І правило завойовника, який нищить «усе, що дихає», має назавжди канути в Лету. Інакше у світі не перестануть палити живцем, розпорювати животи і відрубувати руки. Це мають добре запам’ятати проповідники всіх віровчень незалежно від того, працюють вони за покликанням чи тільки за гроші.

       Олекса Палійчук.