УКРАЇНСЬКИЙ МОМЕНТ ІСТИНИ

 Сьогодні декотрі наші політики активно пропагують федералізм: одні непрямим чином підіграють Росії, другі – цілком свідомо працюють на її егоїстичні інтереси. Так чи інакше всі вони намагаються спокушати людей, більшість яких навіть не розуміє значення цього модного для них слова. Логіки ж для запровадження названого ладу в сучасній Україні  нема ніякої. Справді, скажіть, будь-ласка, за якою ознакою необхідно федералізувати Україну? За етнічною – ні, бо в Україні всі етноси перемішані та за Конституцією і на практиці рівні; за релігійною – теж ні: маємо той самий аргумент. Географічний поділ – штучний, безпідставний. Історичний – несуттєвий, неактуальний і неперспективний. Крим уже має автономну республіку. То навіщо проштовхувати зайве? Лише для того, щоб сіяти розбрат?
    Проповідники цієї ідеї часто посилаються на приклад успішних країн Швейцарії та Німеччини. Але навмисне мовчать про те, що у конфедеративній Швейцарії кожний кантон – окремий етнос. Навмисне мовчать або не знають історії Німеччини, де колись існувало багато самостійних князівств-держав. До утворення цієї «корпоративної федерації»  чимало зусиль доклали і країни-переможниці в Другій світовій війні, коли конче треба було зруйнувати попередній державотворчий принцип: «Німеччина – це один рейх, один народ, один фюрер». Тим часом руйнувати нашу демократичну державу, в якій усі громадяни мають рівні права, нема жодної потреби. До того ж, центральна влада готова значно розширити повноваження регіонів, їхнє право розпоряджатися цілими галузями місцевого господарства, широкою культосвітньою сферою, власними коштами тощо.
     У своїх маніпулятивних прийомах проросійські агенти і їхні підбрехачі лицемірно апелюють до людських, особливо жіночих почуттів, мовляв, треба домовлятися навіть із чортом, аби за всяку ціну припинити вогонь, аби зберегти життя молодих людей по обидві сторони. Послідувати їхнім закликам – означає залишити в регіоні незмінним статус-кво, тобто владу терористів, російських емісарів та їхніх кримінальних попутників. За таким принципом нам не треба було виганяти  гітлерівців з країни, бо ж – мамо рідна! – будуть жертви. Так, втрати були і будуть, якщо ми хочемо мати власну державу і повагу у світі. Але мусимо скрізь і на всіх рівнях докласти зусиль, щоб ці втрати звести до мінімуму.
     Спецслужби Росії та її агенти впливу мають за ціль якщо не відірвати Донбас, мов Крим,  то створити обставини, за яких він лише формально числився б в Україні, а насправді, з ворожою для неї владою, реально залежав од Росії та перебував у кишені Путіна ще глибше, ніж там сидів і досі сидить Янукович. З огляду на слабкість нашої держави, юридично-правовою підстилкою для такої затії цілком стала б ота федералістична верета. Як тут вчинить наш четвертий Президент – ще гірше, ніж третій, чи значно ліпше – ми хутко дізнаємося.

Олекса Палійчук.