четвер, 26 березня 2020 р.

ЛЮБИМО ПАФОСНУ ДЕМАГОГІЮ


     Називаємося дорослі, а як мало ще ми відрізняємося від легковірних дітей! Клюнули на сценічний образ Голобородька, хоч знаємо, що актор виконує роль, яку чує зі суфлерської будки. Або купилися на майстерно виконану роль іще одного актора від природи – Рабиновича, і молодь, що сидить в інтернеті, не завдає собі клопоту повідомити домашніх, сусідів, хто насправді той Рабинович. Не розказують про це патріотичні організації з телеекранів, у газетах, листівках, а потім лише заздрять його рейтингу. Теж мало відрізняються від дітей.
     Он як ми, дорослі, любимо пафосну демагогію, ось чому так  мало відрізняємося від дітей!

     Олекса Палійчук.

неділя, 8 березня 2020 р.

ЗМУШЕНИЙ НАГАДАТИ


     Я вже не раз пояснював, що в Україні немає причин для введення федеративного чи якогось іншого ладу, оскільки представники її національностей не розмежовані географічними кордонами, а розселені по всій країні. Міра користування російською мовою в тому чи тому регіоні залежала від ступеня його русифікації. Але, на щастя, відбувається зміна поколінь, а це дозволяє відроджувати рідну мову і поширювати державну, яка, природно, є мовою її автохтонної національної більшості. Тим-то лише зрозумілу посмішку може викликати фінт Пальчевського: «Что делать нам, нормальным людям, патриотам Украины? Нам надо будет искать новые формы общественного согласия». Бо зачисляти себе до патріотів України таким «нормальним людям», як Рабинович, Арестович і Пальчевський, які хочуть законсервувати наше психологічне каліцтво, – нечуване лицемірство, ба святотатство. Нашою метою була і є здобута кров’ю багатьох поколінь Українська Самостійна Соборна держава.

     Олекса Палійчук.

пʼятниця, 6 березня 2020 р.

КОМПЛІМЕНТ БУВАЄ ШКІДЛИВИМ АДРЕСАТУ


     Співаючи дифірамби Зеленському, пан Пальчевський забуває про елементарну логіку, коли стверджує, ніби Зеленський  героїчно тримав у таємниці своє бажання стати президентом України. Це, м’яко кажучи, неправда. За всієї своєї авантюрності комік Зе не міг настільки втрачати глузд, щоби, плекаючи таку мрію, одночасно сміятися з України та з її національної більшості «хахлів» навіть за межами країни. Зрозуміло, його до цього рішення схилили і почали готувати значно пізніше, і то були дуже зацікавлені особи. Телеканал, який дбає про свій авторитет, має навчитися адекватно реагувати на такі суттєві алогізми своїх респондентів. 

     Олекса Палійчук.

вівторок, 7 січня 2020 р.

З ЧУЖОГО МОРЯ ДО НАШОГО ВОЗА


Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала! Гей, воли!

Степан Руданський.

    Московська імперія була і лишається морем каламутної води, куди охоче бігли і досі біжать любителі ловити велику і малу рибу. Авжеж вони добре знають, що наука вже визначила критерії, в т.ч. територіальні параметри успішної країни, не знає лише пересічний громадянин Московії, тому і приречений животіти без просвітку на найбільшій у світі, даремно загарбаній земельній  площі.
    Тих любителів поласувати рибкою ми доволі бачимо в себеі на різних щаблях влади і різної маєтності. Всі вони добре знають: для досягнення своєї глобальної мети – безперешкодно хлюпатися у московському морі – спочатку треба не допустити до влади національну силу тут, в Україні, що єдина здатна жорстко вгамувати їхні безмежні апетити й укоротити загребущі космополітичні руки. Не знають лише – о парадокс! – затуркані  московити, які на всі заставки проклинають українських націоналістів і підтримують своїх гіпотетичних експлуататорів, а тим чхати на жертви з обох сторін.
     Що ж, то їхній клопіт. Але наш кдопіт
– неодмінно розібратися, чому не може опанувати владу на своїй рідній землі автохтонна  національна більшість – українці, бо маємо теж аномальне становище. Ми, врешті-решт, народ, нація чи лише для когось біомаса?! Стільки вже говорено про ту гідність навіть на гучних для світу майданах, а віз і нині там. Чуємо лише відчайдушні зойки наших берегинь.
      
     Олекса Палійчук.

субота, 14 грудня 2019 р.

ПОДВИГИ І ЖЕРТВИ


Молода волинська вчителька Січкарук Галина Йосипівна 1945 року вбила начальника Турійського РО НКВС на прізвище Гаркуша.F.16-Op.01-Spr.0587-0010
Про неї я колись опублікував в інтернеті матеріал з місцевої газети за авторством учениці Наталії Гінгіної.
Авторка подає фото ще живої Галини.
https://vgolos.com.ua/blogs/podvygy-i-zhertvy_171212.html


 Олекса Палійчук ("Подвиги і жертви").