четвер, 28 квітня 2016 р.
четвер, 21 квітня 2016 р.
вівторок, 19 квітня 2016 р.
пʼятниця, 15 квітня 2016 р.
неділя, 27 березня 2016 р.
ПРАВИЛО БУМЕРАНГА
Бувають же ситуації, коли задум поглузувати над кимось повертається супроти самого його автора. Такий висновок можна зробити після перегляду пародії «Самый умный» у виконанні студії «Квартал–95». Примітивна постановка, банальні прийоми, відсутність творчих знахідок, доведена до абсурду лжа – ось ті мінусові компонети, що спричинилися до нашої оцінки.Сама ідея вивести на один рівень Віктора Януковича з Віталієм Кличком жодним чином не може бути правдоподібною. І тут за аргументами не треба далеко ходити. У свідомості українців, і не лише їх, чітко зафіксувалася та велика прірва, що пролягла між названими особами. Коли, по шию обплутаний компроматами, Віктор Янукович міцно сидів у кишені Путіна і слухняно відмовився від європейського напряму України, Віталій Кличко чітко заявив свою позицію та безпосередню участь у подіях Майдану-2, що повстав саме за європейський вибір.
На багатьох рингах світу Віталій Кличко особисто прославляв Україну, завдяки чому про неї довідалися навіть у країнах, де про таку державу мало чули або не знали зовсім. Яке тут може бути порівняння з тим жалюгідним Януковичем, якого і сьогодні використовує у своїх інтересах наш ворог?!
Коли під українським прапором б’ються Клички, ми, українці, тримаємо кулаки за їхню перемогу, бо добре знаємо: вони захищають честь нашої Батьківщини, знаємо, що це і наша перемога. Який тут Янукович може видряпатися на цей рівень?!
На кожного з нас накладає виразну печать наша професія, тож нема нічого осудного в тім, що у людей різні, тобто спеціалізовані знання, досвід, навички. Зрештою, навіть у великих країнах на найвищу посаду може бути обраний цілком пересічний громадянин, скажімо, президент США Рональд Рейган не був юристом чи економістом, а лише актором. Також додамо: це досить природне явище, коли багатомовна людина іноді помиляється у словосполученнях. Не треба робити з такого випадку сенсацію і «шкандаль», хіба лише для того, щоб зайвий раз нагадати про себе в ефірі.
Енергійні брати Клички докладають чимало зусиль і власних коштів у розвиток вітчизняного боксу. Відомий їх внесок в інші благочинні проекти. Як бачимо, українці мають усі підстави пишатися своїми відомими на весь світ земляками.
Названу постановку мій знайомий назвав «туполобою», ще один – «дешевим зубоскальством», і, виходить, недарма. Ось вам і правило бумеранга.
субота, 26 березня 2016 р.
вівторок, 22 березня 2016 р.
четвер, 25 лютого 2016 р.
субота, 20 лютого 2016 р.
середа, 10 лютого 2016 р.
пʼятниця, 29 січня 2016 р.
вівторок, 19 січня 2016 р.
понеділок, 18 січня 2016 р.
понеділок, 28 грудня 2015 р.
четвер, 17 грудня 2015 р.
неділя, 6 грудня 2015 р.
середа, 28 жовтня 2015 р.
субота, 24 жовтня 2015 р.
понеділок, 7 вересня 2015 р.
понеділок, 31 серпня 2015 р.
субота, 29 серпня 2015 р.
четвер, 27 серпня 2015 р.
середа, 26 серпня 2015 р.
вівторок, 25 серпня 2015 р.
середа, 19 серпня 2015 р.
субота, 15 серпня 2015 р.
понеділок, 10 серпня 2015 р.
неділя, 9 серпня 2015 р.
субота, 8 серпня 2015 р.
четвер, 25 червня 2015 р.
понеділок, 8 червня 2015 р.
ПЛЯМА ЛИШАЄТЬСЯ
Не сумніваюся, більшість українців підтримує призначення Міхаела Саакашвілі Головою ОДА. Справді мають надію на досвід й енергію цього знаменитого грузина. Але наш доброзичливий «Міша» як справжній друг України не зможе заплющити очі на зухвалий виклик Україні в центрі Одеси – горезвісний пам’ятник Катерині II.
Відомий натхненник-будівничий цього «монумента» пан Гурвіц уже «робить кола» довкруж новопризначеного Голови, та чи пощастить йому сподобатися, поки що невідомо. Нагадаю: Катерина II – природжена німкеня Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ – увійшла в історію нашої країни як нещадна кріпосниця, убивця свого чоловіка, непристойно хтива перелюбниця.
З приводу цієї споруди на території незалежної України багато українців мають недвозначні запитання до нашої влади та її служб, у першу чергу до Генпрокуратури: вас те не обходить?.. Як можуть народи світу вважати нашу державу українською повноцінною з такою плямою на її обличчі? А також запитання до політичних партій, до іменитих діячів науки й культури, до журналістів: теж будете повноцінними українськими патріотами, якщо змиритеся з цією ганьбою?..
Якщо комусь бракуватиме інформації, тобто аргументів:
Ст. «Зухвалий виклик Україні»
Відомий натхненник-будівничий цього «монумента» пан Гурвіц уже «робить кола» довкруж новопризначеного Голови, та чи пощастить йому сподобатися, поки що невідомо. Нагадаю: Катерина II – природжена німкеня Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ – увійшла в історію нашої країни як нещадна кріпосниця, убивця свого чоловіка, непристойно хтива перелюбниця.
З приводу цієї споруди на території незалежної України багато українців мають недвозначні запитання до нашої влади та її служб, у першу чергу до Генпрокуратури: вас те не обходить?.. Як можуть народи світу вважати нашу державу українською повноцінною з такою плямою на її обличчі? А також запитання до політичних партій, до іменитих діячів науки й культури, до журналістів: теж будете повноцінними українськими патріотами, якщо змиритеся з цією ганьбою?..
Якщо комусь бракуватиме інформації, тобто аргументів:
Ст. «Зухвалий виклик Україні»
Олекса Палійчук.
пʼятниця, 15 травня 2015 р.
понеділок, 27 квітня 2015 р.
ЧАС ЛІКУВАТИ РАНИ
Велике за значенням і навдивовиж містке поняття «національне відродження». Без його практичного втілення будь-яка визвольна революція принесе лише прикрі розчарування. Це означає, що статус незалежності зобов’язує нас, громадян, не чекати організаційних ініціатив од своєї влади, а самим і на всіх ділянках суспільного життя очищатися від шкідливих для національного організму нашарувань.
Розглянемо тут лише деякі наші завдання у царині рідного слова. Почну з першого визначника нашої ідентифікації «українець». Він чітко вказує, до якого народу я належу, але про це нема згадки ні в моєму паспорті, ні в державному документі про народження моєї дитини. Той, що успішно «пробігає крізь дощові крапельки», позбавив щойно народженого незалежного українця його найпершого і найголовнішого імені. Пригадую, колись, у радянські часи, я зустрів одного підполковника у відставці; він білорус, його дружина українка, але обох своїх синів вони записали росіянами… Такі були гримаси московського інтернаціоналізму. Повноцінна влада незалежної України вже з перших кроків розпочала б реєстраційну натуралізацію своїх громадян, як і їхніх прізвищ, аби вчорашній Матвієнков міг з гордістю сказати: «Я українець Матвієнко, Щербаков – я українець Щербак».
Тривале панування сусідів на наших землях залишило нам не тільки суржик в усному мовленні, а й помітні рани в літературній мові. Природно, коли неологізми збагачують нашу мову разом з появою нових предметів, нових абстрактних понять, але іншомовне слово не має витісняти з ужитку наше рідне з тим самим значенням. Наприклад, нема жодної потреби вживати полонізм «кревний», якщо є власне слово «кровний» чи писати «костьол», «костьольна», якщо маємо широковживані слова «костел», «костельна». Тут від латинського castellum поляки утворили свою назву храму, а українці – свою. В нашому сусідньому селі, крім православної церкви, був ще польський костел, та ми, православні, скільки пам’ятаю, називали його тільки «костелом», що вже казати про греко-католиків. А в Києві пишуть «вулиця Костьольна», наче та вулиця у польському місті. Отож треба розбиратися, де і що писати.
Те ж стосується і наголошення. Прикро, коли іменитий доктор філології визнає слово «корисний» лише з наголосом на другому складі, тобто за російськомовним аналогом «полєзний». Тим часом західні і східні українці такого наголосу не знали. Інша справа – «корИсливий», що може утворюватися і від слова «кОрисний», хоч мені доводилося чути й «корислИвий». Тут я швидше погоджуся з такими рекомендаціями: «ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, первісний, помилка, простий… Порушення акцентуаційних норм української мови виникає через уплив інших мов, зокрема російської, та місцевих говірок» (ШКОЛЯР. НАГОЛОС. ВИДИ НАГОЛОСУ). http://lessons.com.ua/nagolos-vidi-nagolosu/ Правда, окремі словники ще подають подвійний наголос для іменника «користь», але не більше. Зазначу: маю заперечення щодо наголошення "помИлка". Вважаю, тут має бути лише "пОмилка", у множині – помилкИ. Очевидно, вплинула «ошибка».
Ще інший доктор філології виступає в «ЛУ» з мовними порадами, але сам у заголовку своєї замітки закликає щось там «не путати» в значенні «не плутати». Мені, вихідцеві з села, який знає, що путають і стриножать коней, а не поняття та слова, доводилося не раз подовгу сперечатися на цю тему з окремими київськими редакторами. Але, що приємно, нарешті наші офіційні консультанти з культури мови правильно розрізнили поняття «плутати» і «путати».
Наше слово «питати» в сусіда набрало значення вельми жорстокого розпитування (катування), і декотрі невибагливі українці вже почали казати «питки». У багатьох наших церквах чуємо «тайна вЄчєря», а його разом із християнством сусід перейняв од нас у звучанні «вечЕря», от лише вимовити по-нашому не міг, так само «райські кущІ» обернув на «кУщі», «калачі» – на «кулічі», як і слова «нАймити» – на «наймІти», «намисто» – на «моністо», «нікчемність» – на «нікчьомность», «дитЯтко» – на «дІтятко», «недотепа» – на «нєдотьопа» тощо. До речі, всі ті церковні та інші запозичення наочно засвідчують, як давно виникла українська мова.
Сповзання на перекручені сусідом наші власні слова, а також невиправдана чужомовна лексика завдають відчутної шкоди нашій рідній мові, часом ускладнюють роботу вітчизняним фахівцям. Так, мене досі дивує, чому наша еліта не поділилася, а віддала сусідові рідне слово «границя» і натомість узяла собі французьке «кордон». Тепер же не обійдеться без термінів «пограничний рівень», «погранична психіатрія», «нервово-пограничні розлади» тощо. Слава богу, нездоланною фортецею для сусіда лишилася наша «паляниця», і це вселяє надію. А щоб те чарівне слово «надія» обіцяло нам не надто далеке майбутнє, мусимо добре усвідомити: настав час лікувати рани. Але нам доведеться довго лікуватися, якщо українські журналісти і далі для означення загального імені ґвалтуватимуть чужомовний штамп «Сидоров-Петров», або коли україномовний ведучий не перестане випендрюватися з такими «знахідками», як «ребята», «вобшем», «канєшно».
Шановні пані та панове, дорогі друзі! Якщо ваш родич або знайомий каже на матір своєї дружини «тьоща», якщо недовчений або «глухуватий» журналіст вживає непотрібну кальку чи неправильне відмінкове закінчення, допоможіть йому пригадати рідне слово.
Олекса Палійчук.
субота, 18 квітня 2015 р.
субота, 14 березня 2015 р.
четвер, 12 березня 2015 р.
четвер, 26 лютого 2015 р.
вівторок, 24 лютого 2015 р.
У ТУРБОТАХ ПРО ВЕЛИКИЙ ДІМ
Щойно вислухав релігійну
радіолекцію про «дім» у найширшому понятті цього слова. Тема, звісно, потрібна:
українці мають молити Господа Бога, щоб той дарував благословення їхній
Вітчизні, та й самі повинні триматися купи, тобто дбати про єдність свого Великого
Дому – України. І тут лектор цілком доречно навів приклад із жариною, яка
швидко гасне на самоті, от лише його тон і темп були вже до оскоми
«втокмачливі», відверто межували з дратівливою настирливістю. На цей предмет
організаторам таких передач треба добре подумати, адже мета у них не цвяшки у
дерев’яні дошки забивати, тож мають усвідомити: більше переконує мудрість, яка
любить розважливий, статечний тон.
Авжеж турбота про Великий Дім починається з
турботи про власний дім, про власну родину, але тут лектор обрав аж ніяк не
позитивний приклад. Вчинок блудниці з Єрихона, яка переховувала ізраїльських
вивідників, яка зрадила рідне місто і такою ціною зберегла життя своїй родині,
заслуговує тільки на осуд, а не на схвалення. І вже не так важливо, чому вона
це зробила: зі страху, як описує Біблія, чи, може, за винагороду, – зрада
дістає одну оцінку – презирство.
Ізраїльтяни здобули місто. «І
зробили вони закляттям усе, що в місті, – від чоловіка й аж до жінки, від юнака
й аж до старого, і аж до вола, і штуки дрібної худоби, і осла, – усе знищили
вістрям меча». На превеликий жаль, натхненники багатьох релігійних рухів не
враховують освітнього рівня сучасника, його нині широкого доступу до інформації
і тим самим лише сприяють вибрикам вульгарного атеїзму серед населення.
Насправді Бог не може належати якомусь одному народові і бути лише йому
союзником. Якщо на полі бою зійшлися у протиборстві дві армії, то даремне кожна
з них молить Бога про перемогу. Як не сьогодні, то згодом неодмінно переможе
ідеологія, що проповідує совість, бо саме вона визначає напрям еволюції нашого
виду.
Сучасна людина знає: не всі біблійні тексти можуть слугувати прикладом
або повчанням. І правило завойовника, який нищить «усе, що дихає», має назавжди
канути в Лету. Інакше у світі не перестануть палити живцем, розпорювати животи
і відрубувати руки. Це мають добре запам’ятати проповідники всіх віровчень
незалежно від того, працюють вони за покликанням чи тільки за гроші.
Олекса Палійчук.
Підписатися на:
Дописи (Atom)