Насправді, за В.Чорноволом, то мав бути зовсім не швейцарський територіально-адміністративний устрій, а регіональне земельне самоуправління з двопалатною системою, до того ж, він стверджував, що регіональні відмінності в політичному розвитку України були тільки "різними фазами одного й того ж невідворотного процесу національного відродження і демократизації". Щодо поглядів В.Чорновола можна довідатися з його прямої мови у записі https://www.youtube.com/watch?v=y5h8lubkedk
Як керівник Львівської області, В.Чорновіл іще намагався таким чином почастинно і поступово витягати з-під московського ярма всю Україну, з цією метою залучав і сусідів. Маю на увазі створення Галицької асамблеї, що закладала тісне співробітництво Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей. Згодом він ствердить цей задум: «Як тільки була проголошена Незалежність, ми одразу ліквідували Галицьку асамблею. Коли ми її створили, мене питали: "Ви що, хочете від'єднатися від України?" — Я казав: "Ні, ми хочемо приєднати Україну до себе"».
Пригадую, як у 70-х рр. минулого століття один учений активно висував проєкт адміністративного поділу України не на області, а на краї, і це мені тоді сподобалося. Бо й справді, поділ на області виник штучно – переважно внаслідок захоплення нашої землі різними сусідами в різні часи. А саме край повною мірою повертав українцям їхнє природне обличчя, при тому зберігав цивілізаційну єдність з усією країною як один етнос. Краї мали б тільки окремі місцеві відмінності в культурній царині, що зовсім не перечило б ідеї Української Самостійної Соборної держави.
Як кандидат на посаду президента, в одному з інтерв’ю у вересні 1991 року В. Чорновіл зазначив: "Нам ніхто не давав права розвалювати Україну на якісь державки! Моя ж ідея федеративного устрою нічого спільного з цим не має. Вона полягає лише в ширшому місцевому самоврядуванні з підпорядкуванням центру, центральному уряду... А крім того, перехід до такого устрою зараз не на часі. Спершу слід збудувати міцну Українську державу". Зазначимо, Л.Лук’яненко, М.Поровський, С.Давимука, С.Плачинда виступали проти будь-яких потрактувань у стилі «федералізму».
На цю тему раджу прочитати грунтовну статтю історика Олександра Андрощука «В. Чорновіл та ідея федералізації України: еволюція поглядів», в якому автор підсумовує: «Таким чином, можемо стверджувати, що з часу першого оприлюднення ідеї федеративного устрою для України В. Чорноволом наприкінці 1980-х, позиція політика зазнала помітної трансформації. Ці зміни можна охарактеризувати як рух у напрямку відмови від відверто прямолінійної пропозиції федералізації України і запровадження поділу на 12 автономних утворень (земель) до відстоювання необхідності децентралізації в державі, забезпечення реального місцевого самоврядування. Відтак, федералізація почала розглядатися В. Чорноволом лише як віддалена перспектива. Така еволюція поглядів політика на проблему не зашкодила різним політичним силам України в наступні роки використовувати й інтерпретувати згадані тут факти у власних цілях у ході гарячих баталій за владу». В. ЧОРНОВІЛ ТА ІДЕЯ ФЕДЕРАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНИ: ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ. (Стаття підготовлена на основі виступу на круглому столі "Народний рух України: історія, ідеологія та політична еволюція" (Київ, Інститут історії України НАНУ, 22 вересня 2009 р.), присвяченому 20-й річниці створення Народного руху України за перебудову).
Вагомий внесок у вивчення еволюції поглядів В.Чорновола зробили й інші вітчизняні та зарубіжні дослідники, зокрема Володимир Семків, який навів доволі промовистий для розуміння історичний факт: «У редакції програми Народного руху за 1996 рік йшлося про те, що Україна має залишитися унітарною за формою свого державного устрою. При цьому слід рішуче і послідовно проводити децентралізацію функцій державного управління». І далі: «Ідеї Чорновола з приводу федералізації України покинули політичний дискурс, аж поки у 2004 році їх не підхопила Партія реґіонів. Члени ПР стверджували, що Україна «не відбулася» як унітарна держава. Чорновіл «розкусив» цих політичних діячів ще 1998 року, коли писав, що аморально «розбудовувати на теренах Української держави кланову федерацію» «під розмовки про неперспективність національної ідеї». https://zbruc.eu/node/30884
У редакторській колонці за 15 листопада 1996 року автор пише про чітку позицію В.Чорновола: «Коли ми під тиском Росії та Заходу поспішно роззброювалися, вивозячи ядерні боєприпаси в Росію, нам давали щедрі гарантії нашої безпеки, недоторканності і неподільності нашої території. Який з Росії гарант, ясно». У тій же статті В’ячеслав Чорновіл закликав до виходу України зі структур СНД. «Треба припинити балаканину про «стратегічне партнерство» і «великого сусіда» і готувати народ до можливого загострення стосунків iз державою, яка прямо заявила про свої агресивні наміри». Чорновіл передбачав, що Росія множитиме конфлікти біля своїх кордонів. Аналізуючи абхазький конфлікт (який «без її [Росії] зброї і «добровольців»... не зайшов би так далеко»), Чорновіл дійшов висновку, що «аналогічні проблеми періодично виникатимуть на всьому пострадянському просторі, поки Росія остаточно не позбудеться імперського синдрому і не перестане створювати або підігрівати міжетнічні конфлікти на своїй і чужій територіях». («Пульс, за яким ми не стежили»; газ. «Україна молода» за 10.07.2014 року).
Як бачимо, дослідники трансформації поглядів В.Чорновола мали рацію: маніпуляторів та спекулянтів, охочих безбожно паразитувати на імені В.Чорновола, вистачає і сьогодні. Певна річ, статистичні пенсіонери в інтернеті не сидять, тож про політичне шахрайство Рабиновича як і про сумнозвісні епізоди його біографії не здогадуються, а наші патріотичні партії наче уклали з ним угоду про ненапад – воліють промовчати.
Олекса Палійчук.
