Не беруся стверджувати цю роковану
людині аж до «сьомого коліна» відплату за тяжкі гріхи, але не раджу зовсім
ігнорувати народний досвід. Універсум не дарма тримає в єдності нашу
цивілізацію, тобто збалансовує стосунки спільнот (націй) та особистостей
невидимим, досі незнаним чином. І хтозна, може, якраз той баланс є причиною поширення
відплати (в часі та просторі) на означених нащадків реальних винуватців.
А з існуванням антиподів «гріхи –
блага» існують «вина й покарання», інакше не мало б сенсу саме життя. Адже
тільки завдяки життю виникли такі наші поняття й почуття, як справедливість, совість, милосердя і зрештою душа.
Власне, якраз досвід засвідчує: найбільші
гріхи чинять нації, тож їм і відповідати. Отже, нема потреби рахувати "коліна"; тут навіть
грішник без прямих нашадків залишається без кайфу переможця: за нього
відповість його нація.
Олекса Палійчук.
